Відкрили пам’ятну дошку загиблим учасникам АТО

230820163   Нинішні урочистості до Дня Державного Прапора України, на жаль, ще затьмарені антитерористичною операцією. Кожен новий день більшість із нас починають зі свіжих повідомлень з лінії вогню. І щодня ми благаємо Бога, аби війна якнайшвидше скінчилася й повернулися додому живими й неушкодженими наші земляки. Сьогодні, радіючи святковим подіям, ми не маємо права забувати про тих, хто боронить наші кордони на Сході, і про тих, кого вже немає серед нас.

   Дошку пам’яті нашим землякам, які віддали своє життя за Україну, урочисто відкрили 23 серпня у фойє Будинку ради.

   «Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди» — ці слова Володимира Сосюри, викарбувані на головному панно першого поверху адміністративного приміщення, саме про наших сьогоднішніх героїв. Це вони, не роздумуючи, відразу стали до лав Збройних сил. Іншого собі й не уявляли. На Донбасі мріяли про той час, коли війна завершиться й вони повернуться до мирних справ. Утім, не вийшло… Тепер навічно їхні імена закарбовані в наших серцях.

   Сергій Дейнега народився й жив у Кобзівці. Трудився в місцевому господарстві — ПАОП «Промінь». Двадцять першого лютого минулого року святкував би своє 30-річчя. Та доля розпорядилася інакше. Лише півроку прикордонник Дейнега ніс свою відповідальну варту. Нещадна куля обірвала життя юнака 23 жовтня 2014-го.

   Сергій Глєбов з’явився на світ 1967 року в Берестовеньці. Одинадцятого вересня 2014-го його мобілізували у військо. А 12 січня поточного року прапорщик Глєбов загинув унаслідок наскрізного вогнепального поранення в серце. Удома на Сергія чекали дружина і 12-річний син.

   Солдат Григорій Калашник на війну потрапив 5 листопада 2015 року з Миколо-Комишуватої. Не минуло й двох місяців, як страшна звістка чорною крицею облетіла селом. Сорокарічний мужній боєць загинув. У гіркій печалі залишилися вдова та осиротілий син.

   Ось такі сумні історії переповідає ведуча. У хвилині мовчання перед пам’яттю загиблих в АТО схиляють голови бойові побратими, представники влади та громадськості. Поминальну свічку біля пам’ятної дошки запалює учасник антитерористичної операції, лікар-хірург Юрій Бокал.

   До присутніх на заході звертаються перші керівники району: очільник райдержадміністрації Євген Третяков, голова райради Володимир Птишник і міський голова Володимир Максим. Зокрема Є. Третяков згадує, як одним із перших у Кобзівці вони збирали на військову службу Сергія Дейнегу. — Нині ми маємо пам’ятати своїх героїв, — говорить він. І додає, що Дня Збройних сил України на цій стіні з’явиться ще один стенд, на якому розмістять світлини живих героїв — наших земляків, які повернулися й ще перебувають в зоні збройного конфлікту.

   На церемонію відкриття пам’ятної дошки завітала й Світлана Скринник. Молода жінка має щире любляче серце. Разом із чоловіком вони виховують трьох донечок — одну рідну й двох прийомних. Два місяці тому пані Світлана почула про акцію «Подаруй захиснику вишиванку» й відразу взялася до роботи. А нині вона вручила вишиванку голові громадської організації «Спілка учасників АТО» Сергію Сливці, бо дізналася, що чоловік 29 серпня знову повертається боронити кордони нашої держави.

   — На сорочці не лише традиційні національні кольори, а й герб Краснограда, — каже пані Світлана. — Із Сергієм Сливкою ми знайомі з дитинства, тож хочеться, аби вона вберегла його від лихої долі й принесла лише щастя й любов.

   А найменша донька родини Скринників, Настуся, сплела синьо-жовті обереги й пов’язала їх на руки учасникам АТО як символ життя, миру та злагоди.

230820164   230820165

Leave a Comment