Біль, що не має кордонів

З кожним роком час невпинно віддаляє нас від сумної дати аварії у Чорнобилі, але від цього анітрохи не зменшується повага та пам’ять про людей, які пройшли через війну з радіацією. Вони самовіддано працювали над ліквідацією наслідків аварії і ціною свого здоров’я, а іноді й життя врятували від ядерного лиха не лише Україну, а й увесь світ. Священна пам’ять про всенародний подвиг, що ніколи не зітреться з історії, не згасне у віках.

Вже тридцять один рік минув після Чорнобиля, катастрофи, яка розділила нашу новітню історію на «до» і «після», а луна скорботних чорнобильських дзвонів ще й досі бринить у кожному серці.

З Красноградського району для ліквідації наслідків аварії було направлено більше 450 людей. До цього часу не дожила третина з них. Саме їх і вшанували всі, хто прийшов двадцять шостого квітня до меморіального комплексу землякам-чорнобильцям у Краснограді.

«Аварія на Чорнобильській атомній електростанції — змінила життя не лише тих, кого ми зараз називаємо чорнобильцями. Їх більше – якщо згадати про родини, які накрила своїм чорним крилом та давня біда, забравши рідних та близьких. Це горе — спостерігати, як твої рідні страждають від хвороб, що стали наслідком опромінення радіацією. І тому кожний рік, 26 квітня, ми збираємося тут, щоб помолитися за упокій душі тих, кого вже немає серед нас, і за здоров’я тих, хто пройшов через горнило цієї катастрофи та вижив», — сказав Володимир Максим, звертаючись до учасників зібрання. Він також вручив учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Рафіку Гасанову, Миколі Гордієнку та Сергію Харченку Грамоти міської ради, Євгену Калантаю — Подяку міського голови.

На завершення мітингу красноградці поклали до пам’ятного знаку квіти.

Не оминула увагою міська рада і тих, хто за станом здоров’я не зміг бути присутнім на цьому заходів. Володимир Максим відвідав їх вдома та вручив харчові набори.