Скорботна дата

Кожного року в третю неділю травня Україна традиційно вшановує пам’ять понад півмільйона українців, загиблих під час політичних репресій. Призначення Дня — привернути увагу суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким насадженням комуністичної ідеології.

День пам’яті жертв політичних репресій не відразу з’явився в календарі пам’ятних дат незалежної України. У 2000 році Указом президента України Леоніда Кучми був встановлений День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій, який відзначався кожну четверту суботу листопада. Однак пізніше було вирішено, що таке поєднання двох різних за змістом пам’ятних дат є неточним.

Тому 21 травня 2007 Указом президента Віктора Ющенка Дні пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій був розведені не тільки в часі, але й розділені тематично — пам’ять про Голодомор і про масові репресії, які відбувалися в той же час. І третя неділя травня була визначена як День пам’яті жертв репресій.

Як відомо, 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масовим репресіям. Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори. Згідно з даними розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15 717 осіб, у 1937-му — 159537, в 1938-му — 106 096, в 1939-му — 11 744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.

День пам’яті жертв політичних репресій започаткований для гідного вшанування гіркої долі тих людей, які були непотрібними для радянської системи, а також привернення уваги суспільства до трагічних сторінок історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології.

Заради відродження національної пам’яті та утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства потрібно вшанувати пам’ять репресованих українців та передати історію про їх біль наступним поколінням українців.

Всупереч нелюдським знущанням та величезним втратам, український народ зміг вистояти і здобути омріяну поколіннями незалежність. І сьогодні ми не маємо іншого вибору, ніж захистити свою державу, свою свободу, свій демократичний вибір.

Вічна пам’ять померлим. Молимося за душі всіх, хто загинув у ті жахливі роки.

Leave a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *