Застосування платіжних терміналів

      Вимогу до продавця про надання можливості покупцеві розрахуватися за допомогою електронного платіжного засобу (далі – ЕПЗ) установлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон № 2346).

      Пункт 1.32¹ статті 1 Закону № 2346 визначає платіжний термінал (далі – ПТ) як електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунку, у тому числі для видачі готівки, отримання довідкової інформації та друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу.

      У свою чергу, ЕПЗ – це платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ (п. 1.14 ст. 1 Закону № 2346). До ЕПЗ, зокрема, належать усі види банківських платіжних карток.

      Умови застосування платіжних терміналів

      Для окремих суб’єктів господарювання встановлення платіжного пристрою – це обов’язок, закріплений п. 14.19 ст. 14 Закону № 2346. Норми цього пункту наказують суб’єктам господарювання забезпечувати покупцям (замовникам) можливість здійснювати розрахунки за продані товари (надані послуги) з використанням ЕПЗ, а саме суб’єкти господарювання зобов’язані забезпечувати можливість здійснення держателями електронних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України.

      Вимоги до суб’єктів господарювання щодо приймання електронних платіжних засобів в оплату за продані ними товари (надані послуги) визначає Кабінет Міністрів України.

      Контроль за дотриманням суб’єктами господарювання вимог щодо здійснення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а за забезпеченням захисту прав держателів електронних платіжних засобів на здійснення зазначених розрахунків – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

      Суб’єкти господарювання, які зобов’язані використовувати ПТ, перераховані в п. 1 постанови від 29 вересня 2010 р. № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» це особи, які відповідають одночасно двом умовам:

• здійснюють діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг;
• використовують РРО згідно із Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

      Тому якщо ви не використовуєте РРО, оскільки звільнені від його застосування, то мати ПТ вам теж не обов’язково.

      А як бути тим, хто використовує Програмний реєстратор розрахункових операцій (далі ПРРО)?

      Оскільки за своєю суттю ПРРО – це ті самі РРО, але реалізовані у формі програми, то можна стверджувати, що правила постанови № 878 щодо застосування POS-терміналів поширюються й на тих суб’єктів господарювання, які застосовують ПРРО. При цьому використання класичного ПТ вони можуть уникнути, якщо ПРРО буде інтегрований з банківськими сервісами, що дозволяють здійснювати безготівкові платежі без додаткових пристроїв. Таким чином, суб’єкти господарювання, що застосовують ПРРО, замість класичних можуть використовувати програмні POS-термінали. Але в будь-якому разі забезпечити можливість розрахунків за допомогою ЕПЗ такі підприємства/підприємці зобов’язані, якщо, звичайно, вони не підпадають під винятки, які вказано нижче.

      Від обов’язку встановлювати ПТ звільнені такі суб’єкти господарювання, що застосовують РРО/ПРРО (п. 2 постанови № 878):

1. суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше 25 тис. осіб;
2. підприємства торгівлі з торговою площею до 20 кв. м (крім автозаправних станцій). Тут важливо звернути увагу на те, що розуміють під торговою площею.

      Не потрапили в число ПТ – звільнених осіб? Тоді пам’ятайте, що кількість ПТ має бути не менше 50 % від кількості РРО/ПРРО (п. 1 постанови № 878).

      ЗАУВАЖТЕ: ПТ повинен забезпечувати приймання ЕПЗ не менше 3 платіжних систем (VISA, MasterCard тощо). Причому однією з них має бути багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України (п. 14.19 Закону № 2346).

      Документальне підтвердження розрахункової операції

      Операції, які здійснюють із застосуванням ПТ, повинні виконуватися з оформленням квитанції ПТ (п. 6 розділу VII  ПОЛОЖЕННЯ про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням від 05.11.2014 р. № 705). У ній зазначається така інформація (п. 8 розд. VII Положення № 705):

• найменування платіжної системи;
• ідентифікатор еквайра і торговця або інші реквізити, які дають змогу їх ідентифікувати;
• ідентифікатор платіжного пристрою;
• дата і час здійснення операції;
• сума та валюта операції;
• сума комісійної винагороди;
• реквізити ЕПЗ, які дозволені правилами безпеки платіжної системи;
• вид операції;
• код авторизації або інший код, який ідентифікує операцію в платіжній системі;
• інші додаткові реквізити документів, передбачені правилами платіжних систем та/або внутрішньобанківськими правилами.

      Якщо торговець зобов’язаний застосовувати РРО/ПРРО або РК, то при проведенні розрахунків через ПТ він в обов’язковому порядку видає покупцеві розрахунковий документ – фіскальний касовий чек РРО/ПРРО або розрахункову квитанцію.

      У разі коли при проведенні розрахунків з використанням ЕПЗ застосовують ПТ, з’єднані або поєднані з РРО, інформація за такою операцією наводиться безпосередньо в чеку РРО.

      А якщо РРО/ПРРО і РК не застосовують, чи достатньо видати покупцеві тільки квитанцію ПТ?
      – Ні.

      У такому разі продавець також зобов’язаний видати розрахунковий документ установленої форми, який засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу (п. 11 ст. 8 Закону № 1023). Це може бути квитанція, товарний чек, квиток або інший документ.