30 липня – Всесвітній день протидії торгівлі людьми

У 2013 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила 30 липня Всесвітнім днем протидії торгівлі людьми.

Попри думку більшості стосовно того, що дана проблема не є актуальною наразі, приведемо дані статистики:

  • За оцінками представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні, до російського вторгнення у лютому 2022 р. в Україні налічувалося понад 300 тис. потерпілих від торгівлі людьми починаючи з 1991 року[1].
  • За певними оцінками, у 2019-2021 рр. від торгівлі людьми потерпіли майже 46 тис. українців – 29 тис. за кордоном і 17 тис. всередині України.
  • Країнами у яких українці найчастіше стають жертвами торгівлі людьми є Росія – 43%, Польща – 13%, Туреччини – 12%, Чехія – 4%.
  • 91% постраждалих від торгівлі людьми є жертвами трудової експлуатації.
  • 18% постраждалих мають вищу освіту.

Термін «торгівля людьми» передбачає різні види та форми експлуатації людини, які наводяться як міжнародними нормативно-правовими документами, так і законодавством України.

Торгівля людьми – здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Таке визначення торгівлі людьми дає ”Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми”, який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю.

Найпоширенішими цілями торгівлі людьми може бути:

  • трудова експлуатація;
  • сексуальна експлуатація, використання у проституції та порнобізнесі;
  • примусове жебрацтво;
  • примусове втягнення у злочинну діяльність;
  • примусове вилучення органів;
  • сурогатне материнство.

Існує багато причин торгівлі людьми, які є комплексними та взаємопов’язаними.

З моменту вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року ця проблема набула значно складнішого характеру.

Навіть до вторгнення, показники торгівлі людьми в Україні вже зростали внаслідок пандемії COVID-19 та подальшого вимушеного переміщення людей з охопленої конфліктом Східної України та окупованого Криму. Ці вимушені переселенці є надзвичай вразливими, а сама проблема значно ускладнюється внаслідок російського вторгнення і тим, що мільйони українців змушені залишати свої домівки, шукаючи порятунку в інших регіонах України та за кордоном. Шахраї, які виступають у ролі посередників з пошуку роботи чи наймачів персоналу, можуть скористатися умовами війни з метою експлуатації тих, хто опиняється у групі ризику.

  Слід зазначити, що жертвою торгівців людьми може стати будь-яка особа. Проте постраждалі все ж таки розділяються за віком та статтю:

-68% жінки;

-17% чоловіки;

-12% дівчатка;

-3% хлопчики.

 Також можна  виділити наступні уразливі категорії осіб, які відносяться до групи ризику потрапити до торгівців людьми є:

  • іноземні громадяни – трудові мігранти;
  • молодь, діти вулиці, діти-сироти, вихідці з неблагополучних сімей;
  • незаміжні жінки, самотні матері, розлучені особи;
  • внутрішньо переміщені особи;
  • бідні, малозабезпечені особи;
  • особи з проблемами психічного здоров’я.

Відповідно до Закону України „Про протидію торгівлі людьми” особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьмимає право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.