На підтримку волевиявлення мешканців міста в опитуванні щодо перейменування Краснограда, коли майже 96% опитаних висловилися за тлумачення назви міста в значенні «гарне» і «красиве». На розгляд чергового засідання сесії Красноградської міської ради було винесено Звернення до Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», яке було одноголосно підтримано депутатами.

Чекаємо на результат – висновок експертної комісії.

Звернення Красноградської міської ради Харківської області до   Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті з питань реалізації норм Закону України “Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії”

Висловлюємо вам свою повагу та звертаємося до Українського інституту національної пам’яті щодо включення міста Краснограда Харківської області до переліку назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики відповідно до  Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

Підставою для включення міста Краснограда Харківської області до переліку назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики, як нам пояснили, є відкриті джерела інформації, а саме: академічне видання «Історія міст і сіл УРСР: в 26 томах» / Інститут історії України Академії наук УРСР під редакцією доктора історичних наук, професора, академіка НАН України Петра Тронька, громадського діяча Миколи Бажана – Харківська область – К.1967. с. — 590, 600/. Текст стосовно міста Краснограда та Красноградського району підготовлено краєзнавцем Петром Рущенком, який у своїй монографії зазначає, що «за успіхи у відбудові народного господарства і зразкове виконання зобов’язань перед державою Костянтиноградський повіт у грудні 1922 року був нагороджений орденом Трудового Червоного  Прапора УРСР. Високу нагороду трудящим вручив голова Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету Г. І. Петровський. Відданість трудівників міста справі революції і соціалізму символізувала і його нова назва — у цьому році Костянтиноград було перейменовано на Красноград».

Розуміючи, що вихід академічного видання «Історія міст і сіл УРСР: в 26 томах» був приурочений до 50-ї річниці Жовтневої революції, а історичні факти, які описуються в ньому, пов’язані з радянським наративом перейменування населених пунктів  відповідно до ключових історичних подій,  комісія з питань топоніміки при виконавчому комітеті Красноградської міської ради вирішила провести власне дослідження щодо пошуків документальних джерел, котрі б спростовували або підтверджували факт існування цих подій історичної давності.

У пошуках першоджерел ми звернулися до Державного архіву Полтавської області, адже наше місто в далекому 1922 році було частиною існуючої на той час Полтавської губернії. Звідки отримали відповідь, а саме: архівний витяг з протоколу № 26 засідання президії Полтавського Губвиконкому від 26 березня 1923 року (ф. р – 1503, оп. 1, спр. 110, арк. 23, 26. Цитуємо мовою оригіналу: «е) Постановление Конградского Окрисполкома о переименовании гор. Конграда в Красноград. Принимая во внимание, что постановление Конградского Уисполкома от 9.11.22 г. о переименовании г. Конграда в Красноград вошло в жизнь, возбудить перед ВУЦИК ходатайство о переименовании г. Конграда в г. Красноград».

Як ми розуміємо, назва Конград — тотожна назві Костянтиноград. Отож місто Костянтиноград перейменовано відповідно до документальних джерел 09.11.1922 року.

В історико-краєзнавчому нарисі «Красноградський район». – Красноград, 1992 краєзнавця Дмитра Мариненка, на сторінці 58 розміщено копію Протоколу № 41/90 Засідання Президії Всеукраїнського центрального виконавчого комітету від 15.11.1922 року м. Харків, подаємо мовою оригіналу:

«СЛУШАЛИ: О награждении Константиноградского Уисполкома Орденом Трудового Красного знамени.

ПОСТАНОВИЛИ: Согласно ходатайства Полтавского губисполкома Константиноградского Уисполкома наградить Орденом Трудового Красного Знамени образцовую и блестящую работу во всех отраслях хозяйства и Советского строительства».

Тобто місто перейменовано ще до події вручення Костянтиноградському повітові відповідної державної нагороди, а не після цього.

Орден вручався Костянтиноградському повіту, а не місту Костянтинограду. Костянтиноградський повіт охоплював на той час населені пункти: Костянтиноград, Зачепилівку, Кегичівку, Сахновщину, Карлівку, Машівку, Чутове, Старовірівку, Валки.

Відповідно до першоджерел читаємо: нагороду було вручено на 6-му губернському з’їзді Рад. На ньому виступив голова Красноградського повітвиконкому Яків Огій. Під дружні і довго не затихаючі аплодисменти делегатів з’їзду голова Полтавського губвиконкому О. Сербиченко вручив Я. Огію орден Трудового Червоного Прапора, яким ВУЦВК нагородив Красноградський повітвиконком. При закритті з’їзду делегати співали «Інтернаціонал» та «Заповіт» Тараса Шевченка (газета «Голос труда» від 2 і 8 грудня 1922 року).

Тож історичне задокументоване тло подій свідчить про те, що проблемно пов’язувати зміну назви міста Костянтинограда на Красноград із врученням місту нагороди ордена Трудового червоного прапора. Та й про Петровського дещо надумано в світлі ідей жовтневої революції.

Краєзнавець Дмитро Мариненко згадував (у приватній розмові), що питання перейменування міста назріло 1922-го, коли влада проводила примусову «деімперіалізацію» на місцях.

Місто, на той час, ще значилось як Костянтиноград (на честь онука імператриці), місцеві ж, у побуті, скоротили його до форми «Конград» (залізнична станція ще довго так серед старожилів звалась). Варіанти, наполегливо рекомендовані владою, були традиційно безглузді. Тоді зібрання місцевої інтелігенції (духовенство, власники ремісничих артілей, учителі гімназій, семінарії) запропонували більш лаконічну КРАСИВУ, ідеологічно-нейтральну назву міста — КРАСНОГРАД, Красний — красивий. Бо місто на поч. ХХ ст. славилось красою й унікальністю своєї архітектурної забудови, було одним з найпривабливіших в архітектурному сенсі в тодішній Полтавській губернії.

20-ті роки минулого століття — період, який увійшов в історію, як «українське відродження». Орденом після перейменування міста нагородили повіт, а не його центр. Це відбулося після офіційного затвердження назви «Красноград», інакше б, напевно, у світлі українізації були б ми Червоноградом — на честь тої нагороди. І назва була б похідною від слова «червоний» — як комуністичне знамено… Деякий час ця назва теж неофіційно існувала, та не прижилась… (Використовується у Івана Сенченка «Подорож до Червонограда», 1927).

Дійсна назва міста «Красноград» є НЕЙТРАЛЬНОЮ щодо будь-яких ідеологічних та політичних наративів — прив’язок, вона поза часом! Етимологія топонімічного словотворення базується на українському тлумаченні «красний» — красивий (а не на «червоний» — від кольору), тому має традиційне українське лінгвістичне підґрунтя, витоки якого у народному фольклорі, з характерно вираженою метафоричністю, описане у численних дослідженнях відомих мовознавців! Частина «град» — від ст.-слов. градъ (давн.-грец. πόλις, κῆπος)… В межах сучасної України, топонімічні назви «Гради» (городища)  — своєрідні зародки майбутніх міст — виникають у східних слов’ян ще в VI ст. доби Київської Руси (чит. в іст. О. Бойко про розвиток міст Київської Русі). Тоді на мокселі ще жаби квакали! Згідно з вищевикладеним, назва не підпадає під дерусифікацію, бо «град» — не російська, а давньо-слов’янська, і «красний» — не від кольору більшовицького маркування, а від красний — КРАСИВИЙ — в українському народному мистецтві (червоно-чорна колористика вишивки, писанкарства), оберегова символіка.

Орден, що нині зберігається у фондах Красноградського краєзнавчого музею імені Порфирія Мартиновича НЕ МАЄ жодних документальних супровідних актів, які могли б свідчити про причинно-наслідковий зв’язок формування топонімічної назви міста саме у формі «КРАСНОГРАД».

Герб міста Краснограда (автор Василь Скринник), створений до 250-річчя міста (1980), виконаний митцем у межах дипломного проєкту на спеціалізації «Промислова графіка, графічний дизайн» у ХХПІ (сучасний ХДАДМ). ГЕРБ НЕ БУВ замовленням від діючої комуністичної партії, ЦЕ АВТОРСЬКИЙ ТВОРЧИЙ ГЕРАЛЬДИЧНИЙ ПРОЄКТ, ідеологічно НЕЗААНГАЖОВАНИЙ, НЕЙТРАЛЬНИЙ щодо будь-яких політичних  символів!

Використані у гербі кольорові співвідношення мають загальноприйняте міжнародними правилами геральдичне тлумачення і НЕ НАСЛІДУЮТЬ будь-якого політичного символізму — підтексту. Ба більше, стилізовані три пелюстки полум’я газу (славна газовидобувна галузь нашого регіону) — досить виразно нагадують форму малого герба, державного символа України — Тризуба. Шрифтова графіка напису «КРАСНОГРАД» побудована на основі шрифтотворчих елементів графіки В. Кричевського — автора малого герба України (стилістична приналежність цього авторського рішення підтверджена відомими сучасними українськими діячами у сфері шрифтового дизайну:  В. Я. Чебаником, Г. Заречнюком, професорами дизайну ХДАДМ В. І. Лесняком та О. А. Векленком). Це графічне прочитання головного елемента геральдичної емблеми, на момент захисту дипломного проєкту та  презентації його концептуального обґрунтування, викликало значний резонанс у тодішнього парткерівництва через «натяк засобами графічного зображення» автора герба на національну ідентичність.

Відповідно до вищезазначеного, герб міста Краснограда, за словами радника президента з питань геральдики А. Гречила, «…є ПОЗА ЧАСОМ! Ідеологічно — НЕЙТРАЛЬНИЙ! Відповідає всім канонам загальноприйнятої міжнародної геральдики і НЕ МІСТИТЬ у своїй графіці жодних суперечливих та недоречних елементів, що могли б вказувати на якісь політичні символи!»

Прапор м. Краснограда, співавторкою якого є Наталія СКРИННИК, також відповідає всім нормам графічної мови геральдики і не містить жодних суперечливих та будь-яких ідеологічних чи то політичних знаків-символів.

З проведеного нами дослідження історії питання (архівних даних) та топографічних карт, якими безпосередньо послуговуються прихильники перейменування за принципом «найближчих можливих історичних поселень», подібних містоутворюючих поселень на території сучасного Краснограда, що мали б сталий розвиток та містоутворюючий характер, і, теоретично,  могли б вплинути на топоніміку назви міста — не існувало,  науково не доведено! Принаймні, згідно із задокументованими фактами з історії містоутворення Краснограда, наданими Обласним комунальним закладом «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини») та Департаментом культури і туризму Харківської військової облдержадміністрації — даними яких, у прийнятті рішення про перейменування керується Інститут національної пам’яті.

За свою історію наше місто пройшло тернистий шлях, переживши багато знакових подій — від заснування та спорудження Десятої фортеці (Більовської) 11 серпня 1731 р., перейменування містечка Більовської фортеці на Костянтиноград з наданням статусу міста у 1784 р. до перейменування на Красноград у 1922 році.

Чимало довелося пережити людям, доки свідомість несвідомих знайшла своє місце — коли російські ракети почали падати нам на голови, це стало поштовхом звільнення з полону ілюзій. З кожним ударом по нас, ми — українці — ставали сильнішими, ставали іншими.

У космологічному сенсі не тільки люди є живими істотами, а й планети, сонячні системи, галактики, всесвіти… Не виключення й населені пункти. Наше місто такий самий живий організм як і кожний з нас. Ім’я дається раз і назавжди. У ньому закладено генетичний та інформаційний код, зв’язок з минулим та майбутнім. При зміні назви розривається цей зв’язок. Уперше це відбулося з перейменуванням Костянтинограда на Красноград, удруге — вивід міста з Полтавської губернії до Харківської. Далі дрібними крочками прискорювали процес інволюції перейменуванням вулиць, забираючи їхні історичні назви й замінюючи на нові, які не несли енергетичного потенціалу для міста і містян, а були мертвими й негативно впливали на свідомість.

Чотири покоління красноградців виплекано в місті з цією назвою. Всі вони не просто містяни. Вони  — красноградці. Якщо хтось у його назву і вкладав інший зміст, то ми та наші предки давно втілили свій — для справжніх красноградців Красноград — від слова «красний» — красивий, гарний,  неповторний.

Наймення Красноград нерозривно пов’язане з уславленням тих особистостей, які внесли свій вклад у розбудову нашого міста, збагачення його наукового, економічного,  культурного та спортивного  потенціалу. Серед них:

український підприємець, засновник сучасної газовидобувної індустрії України,  розробник української наукової термінології в царині хімічної обробки газу та газового конденсату, тричі поспіль генеральний директор компанії   «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (1998-2009, з перервами) — найбільшого газовидобувного підприємства України Ілля Рибчич;

член Національної спілки художників України, автор символіки міста Краснограда Василь Скринник;

заслужений працівник культури України, композитор, поет-пісняр Володимир Волощук;

доктор фізико-математичних наук професор Анатолій Довбня;

заслужений лікар України Артур Мізгер;

кандидат педагогічних наук України Сергій Рябокінь;

член Національної спілки краєзнавців України Дмитро Мариненко;

чемпіон світу з кікбоксінгу Роман Крикля;

український політик, кандидат технічних наук, член-кореспондент Академії гірничих наук, дійсний член Нафтогазової академії України, член Національної спілки журналістів України, почесний професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, член Київського міжнародного енергетичного клубу, один з найавторитетніших ветеранів українського нафтогазовидобування Іван Діяк;

членкиня Національної спілки письменників України Ганна Ткаченко;

український футболіст, гравець лондонського «Челсі» і збірної України, бронзовий  призер молодіжного чемпіонату Європи-2023 у складі збірної України Михайло Мудрик;

український футболіст, воротар іспанського клубу «Реал Мадрид» і збірної України, майстер спорту України міжнародного класу Андрій Лунін.

Славна когорта красноградців удостоєна міської відзнаки «За заслуги перед містом  Красноградом». Серед них видатні аграрії, працівники сфери промисловості, житлово-комунального господарства, освітяни, лікарі, спортсмени, культурні та громадські діячі, працівники медіа, представники інститутів громадянського суспільства. Усі вони працювали на розбудову та збагачення соціально-економічного і культурного потенціалу міста Краснограда.

З початку російсько-української війни до лав Красноградської територіальної оборони вступили сотні красноградців. Сьогодні вони боронять своє рідне місто у складі ЗСУ. Близько 50-ти наших Захисників навіки стали солдатами небесного війська і оберігають спокій Краснограда вже з небес. Вони піднялися на захист своєї рідної землі, української державності та міста, яке їм подарувало життя. В бій за Незалежність наші воїни-земляки йшли з найменням —  Красноградці.

З валів Бєльовської фортеці понад сто років з надією споглядає на містян величний  Красноград. Він вірить в нас, вірить в те, що йому не треба знову перевтілюватися, шукати якийсь новий життєвий код, якусь нову силу та наснагу для незвіданих відкриттів на його історичному шляху.

Красноградська міська рада провела опитування у формі консультацій з громадськістю щодо зміни назви міста. Більшість жителів тлумачать назву Красноград як гарне і красиве місто. 95,2% красноградців підтримали назву Красноград саме в цьому тлумаченні.

Слід зазначити, що з початку часів українського державотворення, Незалежності Української держави ніхто в місті не просував наратив, що його назва пов’язана з революційним минулим.

Красноградці впевнено дивилися в майбуття, мали свою власну  символіку: Герб міста Краснограда, Прапор міста Краснограда, Гімн міста Краснограда. І, як символ,  його назву — Красноград — місто красиве, неповторне на мапі історичних поселень рідного краю, української землі, Української держави.