Провулок Котляревського отримав ім’я Опанаса Сластьона українського живописця, графіка, архітектора, мистецтвознавця та етнографа, який відкрив для нас феномен Порфирія Мартиновича. Опанас Георгійович навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, багато мандрував Україною, робив замальовки – пейзажі, збирав пам`ятки української старовини, речі селянського побуту, деталі архітектурних споруд. Був одним із засновників українського архітектурного стилю. Створив проекти шкіл у містах Кременчуці (1922), Лохвиці (1924) Полтавської області.
Викладав у 1900-1928-у роках у Миргородській художньо-промисловій школі. У 1920-у році організував Миргородський краєзнавчий музей.
Створив ілюстрації до поеми “Гайдамаки” Тараса Шевченка (1883-1885), літографії до альбому “Старовина українська і запорізька” (середина 1890-х, не збереглися), галерею портретів українських кобзарів (1875-1928).
Автор статей з українського народного мистецтва і кустарних промислів, «Спогадів про художника П. Мартиновича» (1931).
Провулок Преображенський перейменовано на провулок Юліана Шпола.
Саме під цим псевдонімом писав свої твори Михайло Яловий — поет, прозаїк, драматург, громадський діяч. Був членом організацій “Гарт”, президентом ВАПЛІТЕ, жив у харківському будинку “Слово”, де став першим заарештованим після початку сталінських репресій.
Був настільки забутий, що тривалий час Юліана Шпола та Михайла Ялового вважали двома різними особами. Твори Михайла Ялового опинились під забороною, а його ім’я потрапило до трагічного списку діячів Розстріляного відродження. Письменника офіційно реабілітували у 1957 році.