Лейтенант із позивним “Бес” народився у місті Берестин (Красноград) Харківської області.
Навчався в Красноградській школі №2. Після школи вступив до Красноградського аграрно-технічного коледжу ім. Ф. Я. Тимошенка.
Закінчив Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка та Харківський національний університет Повітряних сил ім. Івана Кожедуба (військова кафедра).
До повномасштабного вторгнення працював у АТ “Харківобленерго” та “Energy Group”, де його високо цінили та поважали.
Для сімʼї – люблячий, відданий, надійний та турботливий син, чоловік і батько, для друзів – душа компанії та надійне плече.
Мріяв, щоб скоріше закінчилась війна і він міг більше часу проводити із своїм сином. Після війни Саша мріяв про донечку. Любив займатися спортом та бджолярством.
Проживаючи у м. Харків, від великої кількості знайомих він отримував на мобільний телефон інформацію та фото перших прильотів по Харкову та області.
Після постійних обстрілів їхнього району, ночуючи на підлозі у підʼїзді із грудною дитиною та сусідами, родина Сашка виїхала в село Кирилівка Харківської області.
Він швидко організував усіх своїх друзів та односельчан для оборони та захисту села. Пізніше добровільно приєднався до Красноградської територіальної оборони.
Командир ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 121-го окремого батальйону територіальної оборони 113-ї окремої бригади територіальної оборони “Схід”, військова частина А7287.
Загинув внаслідок артилерійського удару поблизу населеного пункту Ступочки Донецької області.
Друзі ініціювали перейменування вулиці Центральної на честь Олександра Безбожного, а жителі села Кирилівка, які знали Сашу з дитинства, підтримали це рішення. Один із друзів присвятив його пам’яті пісню, слова та музика якої написав власноруч.
У Олександра залишилися батько, мати, жінка, син, сестра та племінник.
Нагороджений орденом “Богдана Хмельницького” III ступеня (посмертно)».