“Єгор” народився в місті Генічеськ Херсонської області. В 14 років його родина переїхала до міста
Красноград, що на Харківщині. Шкільну освіту отримував у Красноградському багатопрофільному ліцеї. Продовжив навчання в професійному училищі.
У 1991 році вирішив присвятити частину свого життя службі в українській армії.
Після демобілізації повернувся до рідного міста і влаштувався працювати до церкви. Спочатку ніс службу в старому храмі, а потім долучився до будівництва нового храму. Ставши членом церковного хору, розкрив свій талант у музиці.
У 1997 році одружився і в травні того ж року народився син. З метою забезпечення сімʼї, Ігор вирішив залишити церкву та знайти роботу з вищою зарплатнею. Він завжди був готовий до важкої праці і сильно переймався матеріальним благополуччям родини, робив усе, щоб забезпечити їм комфортне життя.
Під час війни працював на млині, сподіваючись, що після завершення війни влаштує весілля для свого сина та стане дідусем. Ігор також мріяв відкрити свій власний бізнес з ремонту мотоциклів і велосипедів.
Був рішучим та відданим, коли прийшов час стати на захист держави, не задумуючись пройшов медкомісію та вирушив рятувати країну від рук загарбницької росії на Донецькому напрямку.
Гранатометник 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти
2-го стрілецького батальйону військова частина А0693.
Трагічно загинув у населеному пункті Кучеровий яр Донецької області. Це стало великою втратою для його родини. Памʼять про Ігоря завжди буде жити у серцях тих, хто його знав. Його смілива та самовідана служба залишиться в памʼяті як виток гордості для усієї країни.
Вічна памʼять герою!
“Всі кажуть, що герої не вмирають,
Що дивляться на нас вони з небес,
Та сиротами діти підростають,
Немає на війні, на жаль, чудес.
Все більше на могилах України,
Рясніє синьо-жовтих прапорів,
Вони озвуться криком журавлиним,
Полеглих у боях її синів.
Синів, які героями ставали,
Але ніхто померти не хотів,
Бо дома їх живими всі чекали,
Всі ті, хто вже на жаль осамотів.
Я мрію, щоб герої не вмирали,
Щоб серед нас як і колись живі були,
Біля людей, яких вони кохали,
З дітьми, задля яких вони жили…”