Сержант, бойовий медик взводу 2-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону, військової частини А0501 “ОРІОН” народився в місті Харків. У дитинстві Андрій часто навідувався до свого дідуся в село Берестовенька Красноградського району. Слухав спогади діда про Другу світову війну. Як боровся з гітлерівцями в 1942-му, як визволяв Київ у 1943-му, як його було поранено під час визволення Польщі в 1944-му. Розповіді про подвиги та звитяги дідуся надихали юнака, адже його дід сержант Сябро Микола Андрійович за визволення Києва від фашистських загарбників отримав звання Героя Радянського Союзу.
Під час проходження строкової служби протягом 1996-1997 років Андрій у складі підрозділів морської піхоти Збройних Сил України приймав участь у міжнародних навчаннях на території Сполучених Штатів Америки. Здобув бойовий досвід служби в підрозділах за стандартами країн-членів НАТО.
Після звільнення в запас мріяв стати підприємцем. Бути вільною людиною, жити і працювати лише для себе і своєї родини, залежати лише від власних рішень. Прикладаючи багато зусиль, таки досяг своєї мрії, відкрив свій невеличкий бізнес і зайнявся вантажними перевезеннями. Після рашистської навали Андрій сказав, що прийшов час і йому, як колись його діду, стати на захист країни та українського народу. Пообіцяв вернутися з перемогою. Отримавши на початку травня 2022 року повістку від Красноградського військового комісаріату мобілізувався до лав Збройних Сил України. Через пів року прийшла страшна звістка. Андрій загинув.
Разом з тілом родині повернули його паспорт, військовий квиток та довідку з Харківського військового шпиталю. З медичної довідки стало відомо, що в жовтні 2022 року, боронячи село Берестова Харківської області, Андрій отримав поранення. Після лікування Андрій повернувся у стрій. Через свою скромність та турботу про маму нікому з рідних та близьких не розповів про поранення. Жодного разу не скаржився на умови перебування у війську і ні про що нікого не просив.
Заспокоював рідних, що в нього все гаразд, а телефон часто поза-зоною звʼязку, бо буцімто в тилу на чергуванні, а там мережі немає…
Побратими згадували, що «Оріон» був мужнім воїном, ніколи не ховався за спини товаришів, добросовісно виконував свою військову справу, жодного разу не відмовився від участі в небезпечних місіях. Так і того рокового 4 грудня 2022 року заступив на чергування замість пораненого побратима і був уражений пострілом із ворожого танка.
Нашу державу від агресії російської федерації захищав у складі 92-ої окремої штурмової бригади.
Загинув в районі села Стельмахівка Луганської області. Андрію назавжди 45 років.
Хоча держава не відзначила його нагородами та відзнаками, в серцях мами, рідної сестри, родичів, друзів та побратимів він навіки залишиться Героєм.