Пшетюк Ростислав Валентинович
народився 9 червня 2000 року в нашому місті Красноград. Він був єдиною дитиною в сім’ї, зростав кмітливим, самостійним, позитивним хлопчиком.
Навчався у ЗОШ №1, завжди прагнув знань, мав гарну успішність, цікавився англійською мовою, самостійно вивчав та вдосконалював свої знання.
Після закінчення 9-го класу в 2016 році вступив до Харківського коледжу транспортних технологій, зарекомендував себе розумним, сумлінним, цілеспрямованим студентом і закінчив його з відзнакою.
Ще під час навчання в коледжі отримав пропозицію щодо працевлаштування за спеціальністю в рідному місті, в цеху СЦБ Укрзалізниці. Після закінчення коледжу Ростік скористався цією пропозицією і влаштувався на роботу за спеціальністю. Проявив себе як людина, яка цікавиться всіма аспектами спеціальності, хоче і може вчитися і розвиватися в професійному плані. Незважаючи на юний вік, заслужив повагу серед колег як спеціаліст і як людина, завжди дивився на речі позитивно, мав гарне почуття гумору, міг знайти спільну мову з будь-ким з товаришів та ефективно виконати всі робочі завдання.
Розвивав і розум, і тіло. Захоплювався тренуваннями в тренажерному залі, не мав шкідливих звичок, вів здоровий спосіб життя.
У 2020 році самостійно вирішив вступити до лав Збройних сил України. Потрапив в підрозділ Національної гвардії, невдовзі здобув підвищення до старшого солдата. Міг правильно будувати стосунки і з керівництвом, і з підлеглими, був лідером по життю. Згодом обрав артилерійську військову спеціальність. Йому подобалась військова форма, він бачив себе військовим, свої перспективи і цілі та впевнено крок за кроком йшов до них, незважаючи на різні життєві обставини.
Дуже любив свою родину, оберігав, допомагав, підтримував і словом, і справами. Ніколи не перекладав свої труднощі на чиїсь плечі, був самодостатньою, цілеспрямованою, впевненою в собі людиною. Мав багато планів на майбутнє i намагався втілювати їх у життя, не відкладаючи на завтра.
Вторгнення росії 2022-го зустрів в лавах Нацгвардії, зіткнутися з ворогом довелося вже з перших важких днів… Потім були чисельні навчання на полігонах і підготовка як професійного військового, яким він себе бачив на службі народу України, бойові завдання, здобутки і втрати. Загинув 17 червня 2024, виконуючи бойове завдання в Донецькій області, у віці 24 років.
Ростислав, старший солдат, навідник 3-го відділення 1-го зенітного артилерійського взводу 1-ї зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в/ч 3018 загинув, захищаючи наше мирне життя і територіальну цілісність нашої країни від підступного ворога, який розв’язав цю безглузду війну.
Ми запам’ятаємо Ростислава як ініціативного, перспективного хлопця з блиском в очах і гарною посмішкою, який знав, що хоче здобути від цього життя, і всі, хто його знав, погодяться з тим, що він здобув би всього, до чого прагнув всім серцем. Він загинув, щоб ми надалі жили в незалежній державі, де головна цінність – життя її громадян, давайте пам’ятати про це і робити все, щоб його жертва не була марною.
Вічна пам’ять і Слава Герою!