“Маестро” народився в місті Берестин (Красноград) Харківської області. Навчався в ЗОШ № 3. Після закінчення школи вступив до Гуманітарного університету «Народна українська академія» за спеціальністю «Прикладна лінгвістика». Працював на будівництві в Харкові, Макіївці, Уренгої. Виконував обов’язки системного оператора, був генеральним директором ХМП №2 в м. Харків.
Олександр вільно володів українською, російською, англійською та іспанською мовами. Був талановитою людиною, добре грав на гітарі і фортепіано, намагався писати твори в жанрі фентезі. Мав талант писати вірші і пісні. Мріяв мати велику власну пасіку, займатися апітерапією і допомагати людям. Олександр дуже любив Україну.
Починаючи з 2014 року, постійно допомагав армії.
25 лютого 2022 року подав заяву до військкомату і був зарахований до списків особового складу військової частини. Під час служби намагався принести більше користі для своєї держави. Пройшов курси підготовки снайперів – марксменів з 14.08.2022 по 27.08.2022 в складі оперативного угрупування військ «Каховка».
Командир розвідувального відділення, старший солдат 98-го механізованого батальйону військової частини А1962 угрупування військ «Південь».
У родині залишилися син Олександр, курсант Київського військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, та мати – пенсіонерка.
Під час бойового завдання, повʼязаного із захистом територіальної цілісності рідної України, внаслідок вибуху невідомого предмета, орієнтовно о 9 год 35 хв 18 листопада 2022 року поблизу населеного пункту Заміжне Бериславського району Херсонської області отримав тяжке поранення.
21 листопада 2022 року о 6 год 51 хв у Криворізькій міській клінічній лікарні №2 серце “Маестро” зупинилося.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Остання пісня, яку написав Маестро:
“Сталева піхота сидить у окопах.
Ні в дощ, ні в мороз не зламає нас ворог.
Ми – міць та терпіння, а наше сумління не дасть відійти ні на крок нам.
Хай ворог й підступний і в нього армада,
Зламає він зуби об наші ватаги.
Стоїмо ми міцно у нашому ВОПі,
То наша щоденна робота.
Звільнем нашу землю, брате.
Вдома чекають дружина і мати
Там буде ліжко і теплі обійми,
60-ки солдати.
Ми -воїни світла, хоч іноді чорні
Від пилу та сажі, ми непереможні.
Відплатимо ворогу кровʼю утрати,
І всі, як один, – брат за брата.
Ми метр за метром
Вгризаємось в землю.
Йдемо вперед, ворог каже: “скажені”.
Та нас не зупинять ні гради, ні танки,
Згартовані сталлю солдати.
(Ракитянський Олександр)