“Рудік” народився в місті Красноград Харківської області.
Шкільні роки Микити пройшли в Красноградській ЗОШ №1.
Середню освіту здобував у Карлівському професійному технічному училищі № 50. Досвіду роботи не мав, бо після навчання одразу пішов до лав ЗСУ, відчував свій обовʼязок перед державою, став на захист, щоб зберегти країну цілісною та недоторканою.
“Щирий, доброзичливий, радісний, добрий, відкритий, дружелюбний, співчутливий, справедливий…”, – такими словами згадує Микиту брат.
Дуже любив свою маленьку донечку, більше за все в житті мріяв бачити як вона росте, але, нажаль, цим мріям не судилося статися…
Улюбленою справою, якій віддавав чи не увесь свій вільний час, був футбол, також полюбляв компʼютерні ігри, однією з улюблених була “World of tank”.
3 2020 року став на захист держави, тоді йому було всього 18 років, молодий хлопчина.
Незважаючи на свій юний вік, вважав, якщо ти чоловік, на тобі велика відповідальність і ти мусиш захистити свою родину та країну.
Приймав участь в АТО з 08.07.2020 до повномасштабного вторгнення. Проходив службу у 81-й бригаді 122-го батальйону 3-ї роти ДШВ на Харківському та Донецькому напрямках.
У Микити залишилися: 2 брата, 2 сестри та донька.
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце – щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
Та як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони – солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких.
І без імен вони для нас герої.
Нагороджений орденом
“За мужність” III ступеню (посмертно)
Нагороджений орденом
“За мужність” ІІ ступеню