“ТРО” народився в Харківській області Зачепилівського району у селі Устинівка.
В 12 років став сиротою, його виховував старший брат Ігор. В 2001 році закінчив Карлівське професійно-технічне училище №50 Полтавської області, де здобув кваліфікацію майстра сільськогосподарського виробництва.
В 2019 році переїхав в місто Красноград, влаштувавшись на роботу в “Красноградський млин” слюсарем-ремонтником і цілеспрямовано доробив до посади механіка.
В 2021 році вдруге одружився та в нього народився молодший син.
Микола був дуже чуйною людиною, мав багато
друзів та знайомих, допомагав всім, хто цього потребував. Не міг пройти осторонь чужої біди. Йому дуже подобались зварювальні роботи, він мріяв займатися цим професійно. Побратими дуже любили Колю, бо він до всього розумно ставився.
Називали Колю “ТРО” або “Сєвєр”, але “ТРО” йому подобалось більше, бо він так підписував хлопцям прапори та свої речі.
Солдат, номер обслуги гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, військової частини А7014.
Після повномасштабного вторгнення Микола вирішив піти захищати нашу рідну країну.
Боронив країну-неньку на Донецькому та Луганському напрямках, де і отримав поранення несумісне з життям, це сталося в Луганській обл. в с. Твердохлібове. Всі хто його знав, гірко плачуть, тому що такої людини, як Микола, вони більше не зустрінуть на своєму життєвому шляху. В нього залишились дітки від першого шлюбу, дружина і син.
Нагороджений орденом
“За мужність” III ступеню (посмертно).
“Напишу тобі вірша…
Ти його вже не почуєш,
Ти на небі вже ночуєш,
Стала зіркою душа…
Напишу я для людей,
Щоб тебе запам’ятали,
Та імʼя не забували,
Поміж буденних речей.
Залишу тебе в словах,
Крапками поміж рядками,
Щоб завжди ти був із нами,
В діях, в серці, молитвах.
Напишу…з твоїм імʼям,
Що герої не вмирають,
В небо душі їх злітають,
Щоб світити завжди нам.”