«Добрий» народився в місті Берестин (Kpacноград) Харківської області.
Шкільні роки Анатолія пройшли в Красноградському НВК № 2 та Красноградському ліцеї № 5.
Середню освіту отримував у Красноградському технікумі механізації сільського господарства ім. Ф. Я. Тимошенка.
З 2014 року працював слюсарем в АТ “Шебелинкагазвидобування” Хрестищенського цеху.
Був добросовісним, авторитетним та цінним співробітником, якому можна було доручити будь-які обовʼязки та керуючі посади.
Книга була його вірним другом, захоплювався науково-фантастичною літературою. Любив природу, обожнював музику. Був справжнім старшим братом та люблячим сином. Анатолій був хазяйновитим та працелюбним, вправно тримав своє господарство та залюбки допомагав знайомим та близьким, про його силу та міць знав кожен.
Полюбляв прогулянки на велосипеді та спілкування з друзями, яких у нього було вдосталь. Завжди гостинно та з щирою посмішкою приймав гостей в своїй оселі.
Зі слів солдатів та побратимів, з якими Толя захищав територіальну цілісність та незалежність України. Добрішої і щирішої людини не було в усьому світі.
На початку 2023 року був мобілізований і без вагань долучився до лав ЗСУ та став на захист країни.
Солдат, водій механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, військової частини А4741.
Проходячи службу в Запорізькій обл. на Бердянському напрямку, сміливо виконував доручення командирів.
Спільно з побратимами, доставляв провізію для солдат на передову. Неодноразово брав участь
в евакуації поранених та загиблих захисників. Тримаючи у руках кулемет, мужньо і стійко тримав оборону, був завжди рішучим, сміливим та відданим захисником.
Анатолій був гідним сином своєї держави, бажав бачити її вільною та незалежною. Мріяв про створення сімʼї в рідній країні, але не судилося…..
Загинув, виконуючи бойове завдання у с. Приютне Запорізької обл. Підступний ворожий обстріл обірвав життя молодого захисника. “Добрий” був справжнім героєм, яким ми всі його запамʼятаємо.
Нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).