Анатолій народився в с. Тишенківка, Красноградський р-н., Харківська обл.
У 2013 році закінчив Тишенківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Красноградської районної державної адміністрації Харківської області. Ще в шкільні роки вів активний спосіб життя, займався спортом та приймав участь в різних олімпіадах. Після школи пішов навчатись до професійно-технічного училища номер 50, де здобув повну загальну середню освіту і кваліфікацію кухар четвертого розряду та кондитер третього розряду.
З метою не зупинятись в навчанні та пошуку нового, в 2016 році вступив до Красноградського аграрно-технічного коледжу імені Ф.Я. Тимошенка. Здобув кваліфікацію рівня молодший спеціаліст, спеціальність «Агроінженерія» професійна кваліфікація «технік-механік».
В 2019 році влаштувався на роботу в Хрестищенське відділення бурових робіт БУ «Укрбургаз» помічником бурильника. Працюючи в ХВБР активно приймав участь в спортивних змаганнях. Команда по волейболу неодноразово займала призові місця. В 2021 році отримав почесну грамоту за перемогу у голосуванні: “Вартові енергонезалежності: найкращі з найкращих”, війшовши в топ-100 кращих працівників.
3 01.03.2022 року цілеспрямовано, з метою захистити власну сім’ю та народ України, пішов на військову службу добровольцем. Так Анатолій потрапив до 121 окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Військовий шлях Анатолія розпочався на посту до с. Берестовенька Красноградського району.
15.03.2022 року в приміщенні Красноградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Красноградському районі Харківської області уклав шлюб з коханою дівчиною. Став вірним та люблячим чоловіком, прикладом мужності, вірності та щирого кохання. Був підтримкою та опорою сім’ї. Мав донечку Єву 21.01.2020 року народження, піклувався та завжди за неї хвилювався, носив на руках та називав її «татова принцеса».
01.08.2022 року розпочався небезпечний військовий шлях Героя. Мав бойовий досвід на різних напрямках, а саме: с. Дворічна, Харківська обл.; м. Бахмут, Донецька обл.; с. Красна гора, Донецька обл.; м. Часів Яр, Донецька обл., с. Козача Лопань, Харківська обл.; с. Золота Нива, Донецька обл.. Незважаючи на складність та небезпечність завдань, завжди мав високу мотивацію до успіху. “Анубіс” був відважним воїном, надійним побратимом, сміливим, сильним та розумним.
В 2023 році, перебуваючи на військовій службі, виявив бажання вступити на навчання до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на заочну форму навчання, на факультет Нафтогазова інженерія та технології.
З 22 травня 2023 року Анатолій був направлений на проходження курсів інструкторів з бойової підготовки. Як одного з кращих випускників, його включили в групу позаштатних інструкторів оперативного угрупування військ “Харків” за напрямком: тактика, вогнева підготовка.
“Анубіс” вирізнявся своїми якостями:
– залишався вірним військовій справі,
– відповідально ставився до виконання всіх поставлених задач,
– сам постійно тренувався, досягав нових вершин, а також вміло навчав інших,
– ділився власним бойовим досвідом, що в майбутньому допомогло багатьом курсантам,
– мотивував особовий склад, постійно подавав приклад для побратимів – як курсантів, так і інструкторів,
– швидко реагував на зміни в обстановці і вмів підлаштовуватися під них,
– майстерно організовував навчальні групи, керував процесом, як справжній педагог, вмів зацікавити курсантів, доступно пояснював що, для чого та чому потрібно робити,
– як ніхто інший був зацікавлений у звільненні своєї країни від окупантів.
За участю Анатолія було підготовлено 5 батальйонів, 2 групи інструкторів, відпрацьовані вправи з одним із спецпідрозділів. Завдяки його відданості справі багато воїнів пішло у бій підготовленими, з навичками та порадами, які потрібні кожному піхотинцю. В душі “Анубіс” завжди був воїном, і залишаючись вірним своєму батальйону, 18 вересня повернувся в рідну 2 роту 121 батальйону територіальної оборони.
Влітку 2024 року був направлений на проходження навчання в Іспанію. З 39 чоловік іспанські інструктори обрали його кращим в своїй групі «Альфа», за що нагородили його сертифікатом міжнародного зразку з відзнакою.
Навіть за кордоном Анатолій залишив світлий слід та памʼять. Ділився своїм бойовим досвідом та дарував неймовірно світлу енергію. Також Анатолій привив групі інструкторів в Іспанії любов до волейболу, навчив їх грати за нашими правилами. Іспанці згадуватимуть його лиш з посмішкою та повагою. Гратимуть в волейбол в памʼять про нього.
Повернувшись з навчання, Анатолій одразу вирушив на виконання нових бойових завдань. В кінці вересня вирушив на завдання поблизу Золотої Ниви в Донецькій області, де з відвагою та мужністю виконував всі поставлені задачі. На жаль, одне з завдань виявилось останнім.
Анатолій мав авторитет та повагу оточуючих побратимів, в тому числі і командирів. Щира посмішка та бойовий настрой були його постійними супутниками. Він залишиться тією людиною, яка надихала на нові звершення як колег, так і своїх учнів. Людина, яка була завжди готова протягнути руку допомоги. Людина, на яку завжди можна було покластись.
Був вірним та люблячим чоловіком, добрим та лагідним батьком для донечки, ніколи не забував про батьків, за можливості завжди навідував їх разом з сімʼєю.
Також любив проводити час з друзями, запрошував в гості, де частував шашликом, стейком на мангалі, картоплею на кострі, кашею в казані. Так, як він ніхто готувати не вміє. Дуже любив готувати щось смачненьке. Випікав неймовірні торти, а з мʼясом був завжди на “ти”.
Товариський, добрий, щирий, душа компанії, не вистачить слів, щоб висловити наскільки він світла гарна людина.
Побратимам він запамʼятається як мужній, сильний, сміливий, тим, хто ніколи не кине своїх як би тяжко не було. Завжди казав, що він зі своїми хлопцями буде до останнього.
Відважний воїн, справжній Герой! Неодноразово доводив свою мужність в бою! Приклад мужності, сили, відваги!
За час перебування на військовій службі отримав нагороди:
– за “Хоробрість в бою” видано 21.01.2023 року
– медаль та посвідчення Учасника бойових дій видано 10.05.2023 року
– за “Мужність в бою ІІІ ступеня” видано 22.11.2023 року
– памʼятну відзнаку 121-го батальйону 113-ї окремої бригади сил ТРО ЗСУ видано 05.12.2023 грудня
– медаль “Хоробре серце” видано 17.08.2024 року.
Загинув Анатолій 06 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Золота Нива Волноваського району Донецької області у віці 26 років, написати можна ще багато чого. Різнобічність його вподобань безмежна. Досягнень всіх і не згадати, бо за життя був дуже активною людиною, яка з посмішкою долала всі перешкоди.
СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!!!!!!!